Як і в людини, в кожного села, селища, міста є своя доля. Іноді вона радісна з усміхом, іноді - печальна із сльозинкою на очах. Є своя доля, своя історія і в кожної школи.
Говорять, що історія - це роман, який був насправді. Дійсно, нашому поколінню передував величезний духовний набуток, бо шлях, по якому ступаємо у прийдешнє, починається не у вчорашньому дні, а в сивих-пресивих віках. І на сторінках цього роману для нас уже немає місця. Нам належить творити новий літопис, а заодно бути гідним предків, шанувати епохи, що канули в вічність.Пам'ять нині безсила вихопити з минувшини всю правду. Дуже багато життєвих істин загубилося назавше у минуле. А ті, що лишилися, ми повинні відшукати, зберегти для майбутніх поколінь. Стрімко плине час. Наче гнані вітром, біжать роки. Так і проходить життя. Залишаються тільки спогади про все минуле. Це спогади про школу, про учнів, про вчителів, про нас самих і тих людей, і ті події, що в якійсь мірі, були причетні до нашого життя.
Сотні випускників вирушили з Новинодобрятинської школи у життєвий вирій майже за 70-річний період її історії, залишивши в невидимих духовних нішах гамірне відлуння дитинства.
Школа в польський період
Тривалий час в Новинах Добрятинських шкільного приміщення не було. Але навчання було організоване.За спогадами колишньої жительки Новин Добрятинських, а нині громадянки Польщі Марії Максимівни Лукащевої (Марії Джбік) навчання було організоване в хаті Юзефи Дзіковської, яка проживала між Марушином та Щасливою. Навчання в школі велося польською мовою.
Через деякий час школу перенесли на Адамівку до будинку Годевича, де для навчання дітей виділили зал. Було лише 4 класи, навчання організоване в дві зміни.
На початку 30-х років виникає нагальна необхідність будівництва школи.
Будівництво розпочалося в 1935 році, а восени 1936 року діти пішли до школи. В 1938 році відкрився 5 клас.
Із свідоцтва, переданого Панчуком С.Г., ми дізналися, що школа мала в той час статус загальної публічної. Вивчали такі предмети : польська та руська ( українська) мови, історія, географія, арифметика, природознавство, ручна праця, співи, фізкультура, релігія.
Спілкування між вчителями та учнями, а також між собою відбувалося польською мовою. В кожному класі висів портрет Пілсудського та розп'яття Ісуса Христа.
Радянський передвоєнний період (1939-1940 рр)
У вересні 1939 року школа стала називатися Новинодобрятинською неповною середньою.
На початку 1940 року виникає в школі дитяча організація на зразок інших піонерських загонів, які були на Україні. Галстуків і значків у дітей не було.
З копії свідоцтва, надісланої Криштофом Штехміллером, дізнаємось, що в той час в школі вивчалась українська та російська мови, арифметика, природознавство, географія, малювання, співи, фізкультура.
Школа в період німецької окупації
(1941-1944 рр.)
Під час німецько-фашистської окупації навчання в школі продовжувалось. Основним предметом стала німецька мова. Вивчалась релігія, арифметика, українська мова. Правда навчання тривало лише три місяці восени і весною. Перед жнивами були іспити.
Після початку українсько-польського конфлікту на території нашого села було спалено багато будинків поляків та українців. Пожежі частково зачепили територію школи. Знищено було більшість дерев. Навчання в школі припинилось в 1943 році.
Розвиток шкіл в перші повоєнні роки.
Відразу після визволення району почалася відбудова шкіл. 1945 рік Добрятинська школа почала діяти як семирічна. Коли відкрилась Новинодобрятинська СШ, Добрятинська семирічка стала початковою.В 1946 році відкрились двері Новинодобрятинської початкової школи.В 1947 році виникають піонерські загони, піонери починають носити галстуки. Першими піонерами школи були Варійчук Володимир, Палій Ліда, Черв'як Раїса, Білик Галина, Соборук Марія, Сорочинська Марія, Панасюк Степан. Піонерській дружині було присвоєно ім'я Зої Космодем'янської.
Становленння Новинодобрятинської середньої школи
З 1951 року школа стає середньою. Її першим директором був Білоус Микола Омелянович, завучем - Парфенюк Дарія Андріївна, піонервожатою Коваленко Ганна Василівна. Навчання в старших класах у повоєнні роки було платним - 150 карбованців за рік. Від плати за навчання звільнялися діти загиблих на фронті та діти вчителів (Наказ № 10 від 10.11.1952 року "Про звільнення від плати за навчання").
В цей час навчалися не лише діти, а й дорослі, про що свідчить наказ № 11 того ж 1952 року "Про назначення громадського інспектора по ліквідації неписемності і малописемності серед населення села".
Навчалися у дві зміни у трьох приміщеннях. Електрики не було. Світили гасові каганці. При школі працював інтернат, хлопці жили на квартирах. У класах було 30-40 учнів. Навчалися діти з Малих Доростай, Пугачівки, Любанівки, Московщини, Бокійми, Війниці, Баболок, Завалля, Мальованої, Брищ, Людохівки, Торговиці.
З 1953 року в школі вчителем фізики починає працювати Мудра Ольга Артемівна.
1954 рік знаменний в історії школи. Це рік першого випуску 10 класу школи. Їх було двадцять двоє.
З 1956 року - директор школи Пархоменко Валентин Христофорович, завуч - Поляков Павло Вікентійович, який в 1958 році стає директором школи.
А в 1960 році директором призначають Турського Івана Івановича. З січня 1961 року директором школи призначили Опанасюка Миколу Івановича, завучем - Веремчук (Мудру) Ольгу Артемівну.
З кінця 50-х років увага педагогічного колективу акцентується на трудовій підготовці школярів. Вводяться різні курси виробничого навчання: "Загальне землеробство", "Основи механізації та електрифікації сільського господарства", "Бджільництво".
В 1961-1962 навчальному році випускники школи отримували разом з атестатом кваліфікацію полевода, столяра.
В школі вирощували 150 кролів (1960рік), займалися бджільництвом.
В 1962 році шкільна виробнича бригада виростила 1 га цукрових буряків, 3 га кукурудзи, 2 га гороху, 4 га пшениці, збирали в колгоспі хміль та огірки.
В 1963 році директором школи призначена Веремчук Ольга Артемівна, завучем Ткач Марія Леонтіївна, а з 1964 року - Мрачковська Ірина Олександрівна.
В 1967 році футбольна команда в складі Козака Миколи, Савка Віталія, Шуха Миколи, Шуха Ананія, Шуха Леоніда, Колоса Володимира, Марчука Василя, Никитюка Віктора, Фехи Степана, Шинкаря Валерія, Драгана Петра, Шевчика Ана-толія стала чемпіоном району і була учасником обласних змагань.
Наказом по школі N 29 від 3.11.1967 року відзначено успіхи членів виробничої бригади, які зібрали 1661 кг хмелю, зачистили 50 га картоп-лі, виростили по 420 ц цукрових буряків з гектара та по 42 ц пшениці, яка експонувалась на сільськогосподарській виставці в м.Москва. Керувала всією роботою Лаба Марія Григорівна.
В 70-і роки в школі працюють молоді вчителі: Шух М.К,, Кравчук М.В., Шух В.М.,Кравчук І В., Кравчук А.В., Сальченко А.О., Дудик М.М.,Бондарук (Савюк) М.Д., Ковальчук (Балас) Г.В., Шеремета ( Матвіюк) О.В..
Благоустрій шкільної території, затишок в класах та інших приміщенях забезпечувався техпрацівницями школи.
В школі функціонувала група продовженого дня. Під керівництвом вчителів діти не лише виконували домашні завдання, а й брали участь в змаганнях, конкурсах , екскурсіях, надавали шефську допомогу ветеранам війни та праці, одиноким жителям села.
З 1991 директором було призначено Савюк Марію Дмитрівну.
З 2008 р. директором стала Горпинюк Наталія Василівна.